Росія вимагає від Заходу якнайскоріше закінчити переговори про “гарантії безпеки”. У чому причина цього поспіху і чи підвищує це ризик нового масштабного вторгнення в Україну – докладніше в матеріалі РБК-Україна.
Протягом останніх декількох тижнів став дуже помітним поспіх офіційної Москви, яка намагається змусити Захід вирішити питання із так званими “гарантіями безпеки Росії” якомога швидше. Ще в середині грудня президент РФ Володимир Путін заявляв, що переговори щодо цього питання повинні початися “невідкладно” і “негайно”.
Вже після першого раунду переговорів, що відбулися в Женеві 10 січня, глава російської делегації Сергій Рябков заявив, що цей процес не може тривати “місяці і роки”. Схожі меседжі від російських топ-чиновників звучать регулярно.
Така постановка питання не може не дивувати, адже особливих зовнішніх факторів, що примушують Росію до поспіху, не спостерігається. Ситуація на Донбасі і в Україні в цілому зараз не особливо відрізняється від тієї, яка була, наприклад, на початку 2021 року. Не змінився і баланс сил в глобальному, планетарному масштабі. Тому на додачу до вічного питання “чи хочуть росіяни війни?” з’являється ще одне: “куди росіяни так поспішають?”
Затяжна ескалація
Три раунди переговорів між Росією і країнами Заходу, що відбулися минулого тижня, закінчилися без видимих результатів. Обидві сторони цілком і повністю залишилися на попередніх позиціях, багаторазово підтвердивши це журналістам.
Зараз і Москва, і Вашингтон (разом із союзниками) чекають кроків один від одного. Так, Росія вимагає письмової та “постатейної” відповіді від американців та інших країн-членів НАТО на передані їм у грудні проекти угод щодо “гарантій безпеки”. “Ми не будемо чекати безкінечно, а плани замотати цей процес, звичайно ж, існують”, – заявив 14 січня глава МЗС РФ Сергій Лавров.
У свою чергу, в США і НАТО вважають, що всі необхідні відповіді росіянам вони дали ще на самих переговорах. Про те, що ніхто не буде відмовлятися від розширення НАТО на Схід, припиняти співпрацю з Україною, виводити сили Альянсу з країн Східної Європи і задовольняти інші “хотілки” Росії.
Більше того, всі ці питання в принципі не є предметом для дискусії і про якусь “постатейну” відповідь на російські документи йтися взагалі не може. Адже в такому випадку Росії де-факто вдалося б перетиснути Захід, нав’язати власний порядок денний переговорів і, природно, представити це як свою тактичну перемогу.
У США і Європі це прекрасно розуміють, пропонуючи натомість обговорити більш предметні і реалістичні ідеї, на зразок взаємного контролю озброєнь і військових навчань в прикордонних регіонах – що в свою чергу, не підходить Москві.
По суті, всі учасники переговорів вважають, що на даний момент м’яч знаходиться на боці поля опонентів – в таких умовах, безумовно, складно розраховувати на якийсь діалог. Тим більше, Росія застосовує популярну на будь-яких торгах тактику, намагаючись штучно створити в опонентів дефіцит часу і змусити їх помилятися.
“Ми вже переконалися за вісім років, що коли Росія хоче чогось домогтися, вона це робить за рахунок тактики бліцкригу”, – сказала РБК-Україна аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” Марія Золкіна.
У приклад вона навела укладення перших і других Мінських угод, у вересні 2014-го і в лютому 2015-го відповідно. Україна тоді була змушена піти на їх підписання під тиском військових поразок під Іловайськом і Дебальцевим і в умовах гострого дефіциту часу.
Крім того, зазначила Золкіна, в США і Європі є чітко прописані процедури прийняття рішень, які в будь-якому випадку займають деякий час. І РФ, де всі стратегічні рішення, навпаки, приймаються одноосібно Путіним, сприймає це як слабкість і намагається нею скористатися.
Ймовірно, Росію може підтискати і сам факт того, що ескалація біля українських кордонів триває вже кілька місяців. Навіть далекій від військової науки людині очевидно, що будь-який наступ має більше шансів на успіх, якщо він відбувається несподівано.
Тоді як зараз дислокація і можливі плани російської армії і військово-політичного керівництва РФ у всьому світі обговорюються вже кілька місяців, а Україна продовжує отримувати необхідне для самооборони озброєння від союзників.
“Росія може втратити ініціативу, тому що якщо війська стоять біля кордону так довго, то це почне сприйматися вже як новий елемент дислокації сил, як нова реальність, а не як загроза”, – сказала виданню Золкіна.
А загроза нової масштабної агресії проти України – поки що головний аргумент Росії на всіх переговорах, і якщо вона перестане впливати на Захід так гостро, як зараз, це може зламати Москві всю її тривалу гру.
Погода і дипломатія
У російського поспіху може бути ще один фактор – погодні умови. Ще напередодні женевської зустрічі The New York Times з посиланням на свої джерела в американській владі написала, що часові рамки для наступу у російської армії обмежені, вони визначаються температурою і станом верхнього шару грунту.
І якщо земля не замерзне, то Путіну доведеться відкласти свій наступ, як мінімум до лютого. Більш того, як повідомляло видання, адміністрація Джо Байдена навіть залучала метеорологів до прогнозування погоди в Україні в найближчі тижні.
Встигнути до весни. Чому Росія поспішає закінчити переговори із ЗаходомЗахідні розвідки вважають, що Росія може незабаром почати вторгнення в Україну (фото: facebook.com / mod.mil. rus )
Військовий експерт Олег Жданов у розмові з РБК-Україна підтвердив важливість погодного чинника для планування військової кампанії. “Як кажуть, погода – це половина успіху. Час з кінця зими і до середини весни, навіть до травня – це найгірший варіант початку кампанії, ви просто зав’язнете в бездоріжжі”, – сказав він.
Навпаки, найкращий час для наступу, за словами експерта – період з кінця весни по початок осені. Втім, можлива і суто зимова бліцкриг-кампанія, коли температура буде -5 градусів і нижче – однак вона вимагає дуже ретельної і довгої підготовки.
Тим часом, згідно з загальнодоступними місячними прогнозами погоди, найближчими днями в Україні дійсно настане похолодання. У значній частині країни, зокрема і в прилеглих до території РФ регіонах, температура деякий час стабільно триматиметься нижче нуля, що якраз робить наступ саме в цей період більш імовірним.
Та й в цілому, зима і опалювальний сезон – традиційно непростий для України час, коли вона особливо вразлива, зокрема і перед потенційною фінансово-економічною кризою, яка неминуче настане в разі нової хвилі російської агресії.
Але в будь-якому випадку, перед тим як починати нове вторгнення в Україну, російській владі треба буде вийти з поточних переговорів із Заходом. За словами Марії Золкіної, Москва доклала стільки зусиль до того, щоб довести Захід до переговорів, що з цього можна зробити висновок: зараз росіяни більше хочуть домовлятися, ніж воювати (хоча фактор ірраціональності в діях Кремля, безумовно, не можна не враховувати).
У той же час, багато поінформованих співрозмовників РБК-Україна останнім часом схиляються до того, що головною і початковою метою РФ все-таки завжди був зрив переговорів.
Природно, при цьому Москва у всьому буде звинувачувати Захід, який не погодився на її вимоги (“не хоче миру” у версії російської влади і пропаганди), Отже, тепер Росії просто не залишається іншого виходу, крім давно анонсованої “військової відповіді”. І те, що російські дипломати так підганяють своїх західних візаві, в цю логіку цілком вкладається.
“Якщо ти не ставиш перед собою мету домовитися, то ти будеш поспішати, розуміючи, що відтягувати – нераціонально, що це суперечить твоєму інтересу – якомога швидше почати військову кампанію, провокаційні дії і т.д. А діалог, переговори – це тільки виправдання, відмазка, мовляв, “ми зробили все можливе для миру”, – сказав РБК-Україна перший заступник директора Центру “Нова Європа” Сергій Солодкий.
За його словами, Захід цілком розуміє, що РФ дійсно налаштована рішуче і загрожує реальним планом військових дій проти України. Однак час грає проти країни-агресора, і через місяць-два її загрози стануть не настільки ефективними, як зараз.
Питання про причини поспіху Москви і ймовірність того, що ці переговори будуть нею використані лише як виправдання майбутньої агресії, РБК-Україна поставило і держсекретареві США Ентоні Блінкену під час його вчорашнього візиту до Києва.
“Я не можу прочитати думки президента Путіна”, – відповів Блінкен, повторивши тезу про те, що Росії пропонуються два варіанти. Або йти шляхом переговорів, або шляхом ескалації, яка матиме відповідні наслідки.
Можливо, якісь висновки про обраний Москвою шлях можна буде зробити вже в цю п’ятницю, 21 січня, коли Блінкен в Женеві проведе чергову зустріч з Лавровим.
Джерело: rbc.ua
